Я в світ прийшов для того, щоб любити…

23 жовтня, у день народження Володимира Тарасенка, поціновувачі його творчості зібралися, щоб вшанувати пам’ять талановитого земляка, поета-пісняра. Цього дня він святкував би 70-річчя. Але не судилося… Письменник помер 2012 року, проте залишилися з нами його поезії – щирі й теплі. У своїх віршах В. Тарасенко просто жив, радів життю, бачив у всьому прекрасне, любив навколишній світ. Він «… був поетом за покликанням, поетом за сумлінням, поетом за совістю». Лірика Володимира Олександровича пронизана любов’ю до рідного краю, батька й матері, коханої дружини. За його творами можна вчитися кохати, вірити, чекати, адже вірші поета стверджують: кохання вічне. Доля справжнього письменника, мабуть, і щаслива тим, що він не помирає, а продовжує жити у слові. На літературному вечорі звучали поетичні рядки В. Тарасенка, спогади друзів, колег, знайомих. Перед учнями відкрилася багатогранна постать неперевершеного лірика, українолюба, щирого друга, який дарував тепло всім, хто його оточував.