Ми неодноразово інформували про ініціативи людей, спрямовані на благоустрій населених пунктів чи поліпшення життя в громаді.
Вони одразу ж знаходили підтримку Білоцерківської сільської ради та благодійників. Саме так – спільними зусиллями – отримала друге життя колишня колгоспна їдальня в с. Балаклія.
Спільними зусиллями вдалося навести лад і на кладовищі в с. Красногорівка. Ще весною небайдужі жителі села, особливо – активісти ветеранської організації – по черзі прибирали територію кладовища та впорядковували могили своїх рідних і ті, які ніхто не відвідує.
Коли ж постало питання про спилювання та викорчовування дерев, до робіт підключилося ТОВ «Білагро» (засновники – Віктор Володимирович і Юрій Володимирович Кордубани). Підприємство надало потужну техніку та робітників. Вони разом із жителями села спилювали дерева, розчищали територію під майбутні поховання.
Крім того, жителі села завзято розбирали, а потім установлювали огорожі могил, щоб техніка ТОВ «Білагро» могла дістатися у важкодоступні місця кладовища.
Загалом ТОВ «Білагро» взяло найактивнішу участь в облаштуванні місця останнього спочинку жителів Красногорівки. Влітку виділило гербіциди для боротьби з бур’янами та порослю дерев, надало матеріали (щебінь, пісок, деревину), виділило працівників, які укладали бруківку та виконали зварювальні роботи під час встановлення ритуальної стели.
Саму ж бруківку, бордюри, панно, а також металевий профнастил для ритуальної стели було придбано коштом Білоцерківської сільської ради. Вона теж не залишилася осторонь громадської ініціативи й виділила кошти та залучила до робіт працівників відділу благоустрою. Керував роботами заступник завідувача господарством Білоцерківської сільської ради Петро Петрович Фененко, відповідальний за Красногорівку.
– Треба віддати належне ветеранській організації на чолі з її очільницею Ольгою Авксентіївною Кононенко, вони зробили дуже багато, – говорить П. П. Фененко. – Жителі села дуже вдячні за
дієву допомогу й ТОВ «Білагро», а також учням Красногорівського ПТУ №49, які брали участь у прибиранні кладовища.
Зараз місце для спочинку померлих у Красногорівці не впізнати. І якщо донедавна стара частина кладовища, де
збереглися столітні могили без хрестів і без написів, потопала в бур’янах, то тепер скрізь охайно та прибрано.
Нещодавно при вході на кладовище встановили стелу для виконання поховальних ритуалів і хрест на знак пам’яті
про загиблих у часи Голодомору.
…За великим рахунком, тим, хто перебуває в іншому світі, байдуже, як виглядає їхня могила. Це потрібно не мертвим, а живим. Доглянуті місця спочинку мертвих – свідчення того, що ми не втратили людську подобу, думаємо про вічне та віддаємо належну шану померлим.
Споконвіку українці берегли пам’ять про померлих, постійно згадували їх у молитвах, навідували та доглядали могили.
Зазвичай померлих ховали неподалік церкви. Це місце називали цвинтарем, і поводилися тут так само, як у храмі: не їли, не пили, не смітили, дотримувалися тиші й порядку, молилися.
Часи змінилися, ритм життя – теж. Ми постійно кудись поспішаємо й не завжди можемо знайти час, щоб навідати місце останнього спочинку рідних. Та все ж варто викроїти трохи часу й віддати данину пам’яті тим, хто дав нам життя, жив поряд з нами, а зараз відійшов у Вічність…
За багато років роботи головою Білоцерківської ветеранської організації я побувала в усіх селах нашого на той час Великобагачанського району. І завжди звертала увагу на те, в якому стані кладовища того чи іншого населеного пункту.
Там, де на кладовищі було прибрано, я раділа за чужих мені людей, коли ж бачила, що на кладовище не звертають увагу ні жителі села, ні адміністрація, засмучувалася…
Близько 10 років тому в селі Радивонівка я побачила ритуальну стелу, яка мені дуже сподобалася й запала в душу. У Красногорівці на той час було місце для організації та проведення похоронного ритуалу. Але з часом цегла потріскалася, розсипалася, й на одному із суботників усе це прибрали.
Я стала вести розмови з Білоцерківським сільським головою про зведення нової стели. Одночасно з будівництвом ритуальної стели вирішили встановити хрест, присвячений пам’яті загиблим від Голодомору, й навести порядок на цвинтарі. В одному з номерів нашої газети ви бачили, які були зарослі та багаторічні смітники на нашому кладовищі. А тепер все вирубане, випиляне, коріння викорчуване, смітники вивезені, переорані, молода поросль знищена, трава викошена. Робота проведена величезна і одразу помітно результат.
Тож зараз, по закінченні всіх робіт, я щиро дякую Білоцерківському сільському голові Іванові Васильовичу Лещенку за розуміння й підтримку, за його небайдужість до всього, що робиться в громаді. Від душі дякую генеральному директору ТОВ «Білагро», депутату сільської ради Юрієві Володимировичу Кордубану за його спонсорську допомогу: матеріалами, технікою, фахівцями, порадами. Він дотримується своїх обіцянок виборцям, яким дав слово допомагати. Дякую директору ПТУ № 49 Ігореві Васильовичу Гавриленку, який жодного разу не відмовив на мої прохання допомогти працівниками, транспортними засобами (машиною і трактором).
Та найбільша вдячність – представнику сільської ради Петрові Петровичу Фененку, який виявився моїм однодумцем, людиною, яка повністю віддана роботі. Він проявив прекрасні організаторські здібності, доклав багато сил і енергії.
Нерідко працював сам, демонструючи чудові вміння робити все своїми руками, нерідко – у співпраці з курінним отаманом Красногорівської козацької сотні Володимиром Пилиповичем Біруком та працівником із благоустрою Володимиром Васильовичем Сидоренком. Без них нічого цього б не було!
Я низько вклоняюся всім жителям Красногорівки, які приходили допомагати наводити лад на кладовищі: хто – день, хто – два, хто – пів дня… Хто допомагав грошима, хто підтримав словом. Адже порядок на кладовищах – це лад у наших помислах і спокій у наших душах.
Але мало зробити добру справу, треба все зроблене берегти й підтримувати в належному стані. Шановні жителі Білоцерківської ТГ! Прошу всіх: проявляйте свою громадську ініціативу, не будьте байдужими, активніше включайтеся в життя громади. Особливо щодо наведення порядку: як на кладовищах, так і в парках, біля своїх дворів, городів, на автобусних зупинках, на дорогах, біля пам’ятників.
Українська
English
Deutsch
Polski