Рекомендації щодо виявлення та реагування на випадки жорстокого поводження з дітьми в умовах воєнного стану

Міністерство соціальної політики разом із Міністерством внутрішніх справ з метою посилення захисту дітей в умовах воєнного стану розробили рекомендації щодо виявлення та реагування на випадки жорстокого поводження з дітьми в умовах воєнного стану.

У рекомендаціях зазначається наступне:

Суб’єкти, юридичні та фізичні особи, яким стало відомо про дитину, яка перебуває в складних життєвих обставинах внаслідок жорстокого поводження з нею або наявності загрози її життю чи здоров’ю, зобов’язані:

у разі потреби надати дитині домедичну допомогу, викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання дитині екстреної медичної допомоги;
невідкладно повідомити про таку дитину (телефоном або засобами електронної комунікації) органам Національної поліції та службі у справах дітей за місцем виявлення та перебування дитини;
за наявності загрози життю чи здоров’ю у зв’язку з техногенними аваріями та іншими надзвичайними ситуаціями або загрозою їх виникнення (пожежа, пошкодження/ руйнування будівлі тощо), – невідкладно повідомити підрозділ територіального органу ДСНС.

Важливим є інформування дітей про можливість особисто звернутися до відповідних суб’єктів та органів у разі порушення прав дитини, жорстокого поводження з нею, зокрема, домашнього насильства. Таке інформування може бути забезпечено шляхом надання відповідної інформації та контактів таких суб’єктів педагогами закладів освіти під час навчального процесу (у тому числі дистанційного навчання), в учнівських групах і спільнотах, розміщення інформації в соціальних мережах, на веб-сайтах державних органів, громадських організацій тощо.

З інформацією про загрозу життю чи здоров’ю дітей, вчинення правопорушень стосовно дітей також можна звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів освіти, охорони здоров’я, соціального захисту населення, центрів соціальних служб / інших надавачів послуг, фахівців із соціальної роботи, спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги, органів прокуратури, уповноважених органів з питань пробації, спеціалізованих служб підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі.

Повідомляти про випадки вчинення правопорушень до поліції і надалі можна за номером 102. Крім цього функціонує єдиний номер українських екстрених служб 112.

Додаткові номери екстрених служб в Україні:

101 – служба порятунку, рятувальники;
103 – швидка медична допомога;
104 – газова служба.

Урядовий контактний центр (консультації з питань протидії торгівлі людьми, запобігання та протидія домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей) – 1547;

Отримати консультації та психологічну підтримку можна також за телефонами:

Національна гаряча лінія для дітей та молоді (консультування дітей та молоді щодо проблем в особистих стосунках, непорозумінь з батьками, насильства чи жорсткого поводження, консультації психолога, юриста та соціальних працівників щодо випадків порушення прав дитини) – 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 111 (з мобільного);
Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 123 (з мобільного).
Чат-бот у Telegram «Дитина не сама» (@dytyna_ne_sama_bot), який допомагає дітям у складних ситуаціях під час воєнного стану.

Звертаємо увагу, що важливим питанням під час воєнного стану є фіксація, збір, збереження та передача до компетентних правоохоронних органів доказів про вчинення адміністративних чи кримінальних правопорушень стосовно дитини, зокрема, негайне повідомлення/інформування про такі випадки з подальшою передачею доказів, у тому числі у разі евакуації з територій, де відбуваються бойові дії.

Для збереження інформації потрібно: встановити свідків обставин події, записати їхні контакти, максимально зібрати докази (фото, відео) і передати працівникам поліції чи представникам інших правоохоронних органів, намагатися виписати деталі побаченого, щоб пізніше, під час стресових чи тривожних ситуацій, цінна для правоохоронців та досудового розслідування інформація не забулася чи загубилася.