Пташиний грип

Пташиний грип — масове захворювання диких птахів та домашньої птиці, спричинене вірусом, який може передаватися від хворої птиці людині. Хвороба має серйозні наслідки для суспільства в усьому світі та є частиною програм моніторингу ВООЗ.

Вірус пташиного грипу належить до великої групи різноманітних вірусів грипу типу А, які можуть інфікувати людей, птахів (індиків, курей, качок) і тварин (свиней, коней, тхорів, тюленів і китів). Оскільки основним резервуаром для високопатогенних вірусів грипу служать перелітні птахи, які можуть передавати їх свійській птиці через безпосередній контакт, то спалахи грипу в птахівничих господарствах зазвичай відбуваються під час сезонних міграцій пернатих – навесні і восени.

Вірус пташиного грипу (ПГ), який інфікує домашню птицю, поділяють на 2 групи:
• Високопатогенний грип птиці (ВПГП, класична чума птиці, європейська чума птиці) — інфекційне, висококонтагіозне захворювання птахів, яке викликається одним зі штамів вірусу грипу типу А та характеризується явищами септицемії, ураженням органів дихання та травлення;
• Низькопатогенний грип птиці (НПГП).
• Резервуар інфекції — дика водоплавна птиця. Вірус ВПГП було виділено від 90 представників водоплавної птиці. Здебільшого, інфекція в них протікає безсимптомно.

Джерело ВПГП — хвора та перехворіла птиця.
Інкубаційний період — у середньому 2-4 дні.
Зараження — повітряно-крапельно, аліментарно, контактно.
Фактори передачі — тара, корми, інкубаційні яйця, тушки, пір’я, обслуговуючий персонал, дикі птахи.

Задля охорони господарств від занесення збудника грипу птиці керівники та спеціалісти птахогосподарств, незалежно від форм власності, зобов’язані суворо виконувати заходи, які передбачені Інструкцією з профілактики та ліквідації грипу птиці, затвердженої Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 17.10.2011 року № 547.

Рекомендації щодо профілактики грипу птиці в благополучних районах:
1. Бажано організувати безвигульне утримання птиці.
2. Утримувати домашню птицю в умовах, що виключають її контакт зі сторонньою птицею.
3. Завезення нової птиці необхідно здійснювати тільки з благополучних щодо пташиного грипу областей і районів.
4. Забезпечити належні санітарні умови утримання домашньої птиці. Для цього слід регулярно проводити чистку приміщень, де утримується птиця, з подальшою їх дезінфекцією.
5. Догляд за птицею слід здійснювати тільки в спеціально відведених для цієї мети одязі та взутті, які необхідно регулярно прати й чистити.
6. Використовувати лише якісні та безпечні корми для птахів, не закуповувати корми без гарантії їхньої безпеки. Корми для птахів зберігати виключно в місцях, недоступних для синантропної й перелітної птиці (горобців, галок, голубів тощо).
7. Перед початком згодовування корм слід піддавати термічній обробці (проварювати, запарювати).
8. Під час забою та обробки птиці слід якомога менше забруднювати навколишнє середовище кров’ю, пір’ям та іншими продуктами забою.
9. На вимогу представників ветеринарної служби надавати домашню птицю для огляду і вакцинації.
10. Про всі випадки захворювання й падежу домашньої птиці, а також у разі виявлення місць масової загибелі дикої птиці на полях, у лісах та інших місцях необхідно негайно повідомляти ветеринарну службу та адміністрацію населеного пункту.
11. Дотримуватися правил особистої безпеки та гігієни:

• після контакту з птицею, предметами догляду за птицею, продукцією птахівництва необхідно ретельно вимити руки з милом і прийняти душ;
• яйця і м’ясо птиці перед вживанні в їжу необхідно піддавати ретельній термічній обробці;
• у разі виявлення мертвої птиці категорично забороняється наближатися до неї, самостійно захоронювати й переміщати трупи. У разі вимушеного контакту з мертвою або хворою птицею, слід забезпечити власну безпеку, використовуйте засоби індивідуального захисту.

Миргородське районне управління
Держпродспоживслуби