Праця неповнолітніх

Праця неповнолітніх є важливою складовою трудових правовідносин та регулюється трудовим законодавством. Існують різні чинники працевлаштування неповнолітніх, починаючи від неможливості забезпечення батьками обов’язку щодо утримання неповнолітніх дітей, так і до інтересу до професії, економічної активності та можливості самореалізації. Розглянемо особливості праці неповнолітніх.

Згідно ст. 187 КЗпП неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством України.

Прийняття на роботу неповнолітніх відповідно до законодавства України про працю обов’язково здійснюється на підставі письмового трудового договору лише після попереднього медичного огляду і надалі, до досягнення 21 року, щорічно підлягають обов’язковому медичному огляду.

Кодекс законів про працю не допускає прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. Проте, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п’ятнадцяти років. Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Працю неповнолітніх забороняється використовувати для виконання важких робіт і робіт з шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Відповідно до законодавства України не допускається використання праці неповнолітніх в нічний час, наднормовий час і у вихідні дні.
Вимогами статті 26 КЗпП України визначено, що неповнолітнім при прийомі на роботу, випробувальний термін не встановлюється, але це в мирний час.

15.03.2022 р. Верховною Радою України ухвалено Закон України “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану” № 2136-ІХ (далі – Закон № 2136-ІХ). Згідно з частинами другою, третьою статті 1 цього Закону на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом. Тобто, при укладенні трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

Варто зазначити, що статтею 51 КЗпП для неповнолітніх працівників встановлена скорочена тривалість робочого часу, а саме: особам від 16 до 18 років — до 36 годин на тиждень (включно); особам від 15 до 16 років — до 24 годин на тиждень (включно); учні віком від 14 до 15 років, які працюють під час канікул, можуть працювати не більше 24 годин на тиждень.

Заробітна плата працівникам молодше вісімнадцяти років при скороченій тривалості щоденної роботи виплачується в такому ж розмірі, як працівникам відповідних категорій при повній тривалості щоденної роботи.

Статтею 195 КЗпП передбачено, що щорічні відпустки працівникам віком до 18 років повної тривалості у перший рік роботи надаються за їх заявою до настання шестимісячного терміну безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації, надаються у зручний для них час.
Щорічна відпустка для неповнолітніх встановлена тривалістю 31 календарний день (ч. 2 ст. 75 КЗпП; ч. 8 ст. 6 Закону «Про відпустки»). Але, відповідно до ст. 12 Закону № 2136-ІХ, у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні. Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану.

Статті 43 та 52 Конституції України передбачають, що використання праці неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров’я роботах забороняється, а експлуатація дитини переслідується Законом.

Звільнення працівників, молодших 18 років, з ініціативи роботодавця допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою служби у справах дітей.
При цьому, необхідно наголосити, що батьки, а також службові особи мають право вимагати звільнення неповнолітнього, якщо продовження роботи загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.

Враховуючи вищевикладене, неповнолітні працівники і їхні батьки та/або піклувальники повинні чітко дотримуватись норм законодавства щодо офіційного працевлаштування й уникати ситуацій, що мають ознаки торгівлі людьми.

Головний державний інспектор відділу з питань праці
північного регіону управління інспекційної діяльності
у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального
управління Державної служби з питань праці, Янина ЯРМОЛЕНКО