Не заради прибутку…

Ось уже кілька місяців на території громади успішно діє проект із роздільного збирання твердих побутових відходів.

Люди сумлінно зносять до контейнерів непотрібні пластикові та скляні пляшки. А чи всі знають, де вони потім діваються? Що відбувається після того, як контейнери наповняться непотребом?

Працівники господарського відділу складають пляшки в мішки (їх спеціально закупила сільрада), а потім їх вивозить заступник сільського голови П. П. Рибальченко. Попередньо він чіпляє до свого авто причіп та відвозить усе це «добро» в Красногорівку. Там його складують у вільному приміщенні.

Цими днями приватний підприємець із Гадяча, з яким сільрада уклала угоду, вивіз усі відходи. Принагідно забрав і макулатуру в кількох бібліотеках громади (по 600–700 кг у кожній).

Усі побутові відходи попередньо зважили, тож підприємець перерахує сільраді кошти за вторинну сировину. Щоправда, в сільраді зазначають, що організували збирання й вивезення твердих побутових відходів не заради прибутків (вони несуттєві), а щоб завадити екологічній катастрофі. Адже раніше пластик і скло люди або ж складували у себе в дворах, або викидали на узбіччя, створюючи штучні сміттєзвалища. Як відомо, пластик під дією світла й сонячних променів частково розкладається, але повністю зникає лише через 180–200 років.

А в сільраді вже задумуються над тим, щоб придбати хоча б примітивний прес, яким можна пресувати папір, пляшки. Тоді відходи займатимуть значно менше місця, та й робота комунальників полегшиться.