У самісінькому центрі Полтавщини

У самісінькому центрі Полтавщини школярі досліджують природу, займаються науковою роботою та готують проєкти, які фінансуються з обласного бюджету.

Сьогодні ні в кого не викликає сумнівів той факт, що географічний центр Полтавської області – це місцина поблизу с. Герусівка Великобагачанського району (географічні координати: 49°38’57″пн. ш., 33°47’26″сх. д.).

Ці дані містяться у Вікіпедії (Вільній енциклопедії), а на самій точці перетину паралелі й меридіану встановлений спеціальний знак. Крім того, тут створено ландшафтний заказник місцевого значення «Географічний центр Полтавщини».

Проте близько 10 років тому про, так би мовити, пуповину Полтавщини існували лише приблизні уявлення. 2008 року учень Красногорівської школи Павло Остапенко знайшов координати крайніх точок Полтавщини, наніс їх на військову топографічну карту, сполучив та визначив довготу й широту центру нашої області. Виявилося, що вона – поряд із його рідним селом. До цього кандидат географічних наук, професор кафедри географії та краєзнавства Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка Леонід Булава вирахував центр Полтавщини за площею області. Він припав на східну околицю Великої Багачки. Але розрахунки школяра виявилися точнішими.

Потяг до наукових досліджень, любов до рідного краю Павлові та його молодшому братові Станіславові прищепила їхня мама Тамара Миколаївна Остапенко, вчителька біології, хімії та екології Красногорівської школи. Її сини – далеко не єдині учні школи, які змалку торують шлях у науку. Тамара Миколаївна залюбки працює з талановитими школярами, її вихованці перемагають на районних, обласних і навіть Всеукраїнських етапах предметних олімпіад, конкурсах-захистах наукових робіт Малої академії наук та інших інтелектуальних змаганнях, готують цілком дорослі екологічні проекти. Тож напередодні Дня працівників освіти України хотілося би ближче познайомити читачів газети з цією сподвижницею.

Професію обрала ще в дитинстві

– Фах учителя біології й хімії я обрала ще в дитинстві, й жодних сумнівів у мене ніколи не виникало. Так само ніколи не жалкувала про обраний шлях, – розповідає сама Тамара Миколаївна. – Навчаючись у 8 класі Довгалівської школи, я вперше потрапила на обласну олімпіаду з біології. І перемогла! Цим маю завдячувати своїй учительці Неїжборщ Людмилі Олексіївні. Потім було навчання у Великобагачанській середній школі й тамтешня вчителька біології Вороненко Галина Миколаївна, яка відіграла велику роль у моєму житті…

Після школи здібна дівчина без проблем вступила на природничий факультет Полтавського педінституту, який закінчила 1988 року. За розподілом Тамара Миколаївна потрапила в Лубенський район, невдовзі вийшла заміж та поїхала за чоловіком у м. Харцизьк Донецької обл. Але рідна Полтавщина манила її назад, тож 1992 року родина переїжджає в Красногорівку, де чоловікові запропонували роботу й житло.

Тут, у самісінькому серці Полтавщини (це згодом доведе її старший син), Тамара Миколаївна стала працювати в місцевій школі вчителем біології, хімії та основ екології. Але просто проводити уроки для талановитого педагога було замало. Вона практикує екскурсії, практичні заняття на природі, екологічні дослідження, навчальну дослідницьку практику в кінці навчального року.

У красногорівських школярів та їхньої вчительки є улюблені місця та улюблені джерела. Ці екосистеми вони досліджують після уроків. Крім того, Тамара Миколаївна веде гурток «Еколог» і залюбки працює з талановитими учнями.

– Ми пишемо наукові роботи, проєкти, беремо участь у обласних і всеукраїнських конкурсах. Всеукраїнський конкурс «До чистих джерел» – один із найцікавіших та найулюбленіших конкурсів, де учні школи є активними учасниками та переможцями, – розповідає вчителька.

Доводиться все починати спочатку…

Той, хто хоча б віддалено стикався з науковими роботами школярів, розуміє, що навчити дитину проводити науковий пошук та правильно оформляти наукову роботу непросто. Нерідко вчителі беруть на себе всі ці клопоти: самі роблять дослідження, готують презентацію, пишуть доповідь, а дитина лише озвучує написане наставником. Тамара Миколаївна погоджується: справді, залучати до наукової роботи новачків ой як непросто! У перший рік доводиться витрачати і купу часу, й сил, демонструвати неабияке терпіння… Та наступного року достатньо лише направляти зусилля дитини в потрібне русло, давати слушні поради, а вона вже самостійно готує наукову роботу, слайд-презентацію… –

Головне – захопити, зацікавити учнів, – наголошує Т. М. Остапенко, – правильно мотивувати. А якщо удасться перемогти на конкурсі чи олімпіаді, то це стає величезним стимулом для подальшої роботи.

Тамара Миколаївна добре пам’ятає свою першу переможницю, хоча це й було 10 років тому. Це Каріна Каленіченко (тепер Ільченко), яка з 5 класу активно займалася науково-дослідницькими роботами й зрештою потрапила на Всеукраїнський конкурс «Юний дослідник» у Києві, а 8 років тому ця учениця стала переможницею ІV етапу всеукраїнської олімпіади з біології в м. Севастополь.

Швидко плине час, ростуть, дорослішають учні та вирушають у доросле життя. Тільки-но вчителька закладе підвалини дослідницької, пошукової роботи, сформує потяг до знань, як її вихованці закінчують школу та вступають до вишів. А на зміну їм приходять молодші школярі. От і доводиться все починати спочатку. Але Тамара Миколаївна не робить із цього трагедії. Вона не пориває зав’язків зі своїми колишніми учнями й однаково пишається як їхніми дорослими досягненнями, так і першими перемогами своїх сьогоднішніх вихованців.

– Два роки призером всеукраїнського олімпіади з екології був Остапенко Станіслав, – розповідає вчителька. – Учасниками всеукраїнських олімпіад з цього ж предмету були: Зозуля Аня, Кордубан Вікторія, Кондратюк Катя; з біології – Ісаєнко Настя. Бугай Аліна торік перемогла в обласному етапі олімпіади з екології та на конкурсі-захисті наукових робіт МАН. А ще вона брала участь у обласній експедиції від еколого-натуралістичного центру та була учасницею Всеукраїнського збору екологів, де команда посіла призове місце.

Усі вони вже закінчили школу. В 11 класі навчається Колісник Соня – дуже серйозна та старанна дівчина. Вона прийшла в екологічний гурток у 9 класі. Торік Соня перемогла в конкурсі МАН в секції «Біологія людини», брала участь в обласній експедиції «Бутова гора» від еколого-натуралістичного центру, а також їздила на острів Хортиця в складі команди від області на Всеукраїнський збір ботаніків.

Загалом талановиті учні Красногорівської школи об’їздили ледь не всю Україну: були в Івано-Франківську, Львові, Рівному, Києві, Дніпродзержинську тощо.

Учнівський проєкт фінансують сільська й обласна ради

А ще вихованці Тамари Миколаївни Остапенко – нинішні восьмикласники Марченко Люда та Карташова Крістіна – взяли активну участь у розробці проєкту «Екологічна стежка до центру Полтавщини», який підтримала Білоцерківська сільська рада. Цей проєкт переміг у обласному конкурсі екологічних ініціатив та отримав фінансування від обласної ради та Білоцерківської ОТГ (по 50 тис. грн кожна).

Проєкт передбачає проведення просвітницької роботи серед місцевого населення, заходів із охорони довкілля, розробку 10 маршрутів до ландшафтного заказника «Географічний центр Полтавщини», облаштування як самої стежки, так і території заказника. Зокрема, передбачено виготовлення та встановлення вказівників, банерів тощо.

Принагідно зазначимо, що Красногорівська ЗОШ І–ІІІ ступенів (здавалося б, звичайна сільська школа, яких кількасот на Полтавщині) торік отримала співфінансування з обласного бюджету на ще два проєкти: озеленення шкільного подвір’я та облаштування спортивного майданчика. А ще в школі реалізовують експеримент регіонального рівня «Формування екологічної компетентності учня в умовах сільської школи», який триває з 2014 до 2021 року.

Учасники екологічного гуртка Фененко Женя (8 кл.), Карташова Крістіна (8 кл.), Мацько Даша (9 кл.), Шипоша Анжела (9 кл.) гідно презентували на обласному конкурсі свої роботи на «Проєктні технології навчання хімії».

– Своїми успіхами ми передовсім завдячуємо величезній підтримці з боку Білоцерківської сільської ради: виконавчого комітету, відділу освіти, депутатського корпусу, – вважає Т. М. Остапенко. – Так, щороку в нашій громаді відбувається «Зоряний олімп», на якому матеріально – грошовими преміями – заохочують талановитих учнів, які досягли вагомих здобутків. І чим більше цих здобутків, чим вони вагоміші, тим більшу премію отримують діти. Нерідко це суми в кілька тисяч гривень.

Тож у переддень Дня працівника освіти хочеться побажати Тамарі Миколаївні, а також усім педагогам громади якомога більше яскравих зірочок – учнів, чиї таланти їм удасться запалити. І, звичайно ж, розуміння, визнання, всебічної підтримки в нелегкій учительській роботі.

Зінаїда Матяшова