ГМО – це будь-який організм, у якому генетичний матеріал було змінено за допомогою штучних прийомів перенесення генів, що не відбуваються в природних умовах. Всім відомо, що традиційна селекція — повільний процес, тому як потрібні покоління, перш ніж буде досягнутий бажаний результат. Технології ГМО дозволяють створити потрібний генотип негайно, в поточному поколінні. Генна інженерія є більш передбачуваним процесом, ніж традиційна селекція, коли тисячі генів передаються потомству випадковим шляхом. При створенні ГМО зміни відбуваються з окремими генами чи блоками генів.
Метою одержання генетично змінених організмів є поліпшення корисних характеристик вихідного організму-донора для зниження собівартості продукції.
Насамперед акцент робиться на таких якостях:
Стійкість до гербіцидів. Рослина, якій впроваджений відповідний ген, перестає бути чутливою до хімікатів, що використовуються для боротьби з бур’янами (гліфосат, глуфосінат, 2,4-Д, ізоксафлутол і т.п.). Необхідність зробити рослини нечутливими до гербіцидів є одним з основних мотивів використання ГМО в сільському господарстві. Внаслідок цього поле звільняється від усіх зайвих рослин, тобто бур’янів, а культури, стійкі до гербіциду виживають. Це є основною візуальною ознакою можливого вирощування ГМ рослин аграріями.
Стійкість до шкідників. Комахи – одна з головних загроз засіяних полів. Гени з інсектицидними властивостями впроваджуються сільськогосподарським культурам, головним чином, кукурудзі, бавовнику і картоплі, з метою захисту безпосередньо від конкретних шкідників. У результаті зараз існує картопля, яка містить гени земляної бактерії, що вбиває колорадського жука.
Стійкість до вірусів та грибів. Віруси та гриби викликають захворювання рослин, а значить, приносять збиток агровиробникам. Завдяки досягненням генної інженерії вдалося створити живі організми, стійкі до конкретних вірусів. Способом генетичного модифікування виводять стійкі до вірусів сорти картоплі, бобів, сливи, солодкого перцю, помідори та ін.
Стійкість до хвороб. Суттєвою загрозою пасльонових – картоплі та помідорів – є фітофтороз. Обробка рослин хімічними засобами негативно впливає і на людину, і на навколишнє середовище, тому були розроблені генномодифіковані сорти, нечутливі до гриба, а значить, захищені проти загрозливої хвороби.
Фітокорекція. Не всі генетично модифіковані рослини вирощуються в якості врожаю. Забруднений ґрунт та підземні води продовжують бути проблемою у всіх частинах світу. Саме тополі були генетично модифіковані для виведення важких металів з забрудненого ґрунту.
Іншими генетично модифікованих культурами, які на сьогодні дозволені для комерційного використання в різних країнах, є баклажан, солодкий перець, гвоздика, петунія, троянда, тютюн, томати, пшениця, цукрова тростина, квасоля, цикорій, маш китайський, мітлиця, евкаліпт, льон, диня, слива, ріпа, рис, сафлор, тополя.
Контролювати поширення ГМО – рослин досить важко. Потрапивши в навколишнє середовище, вони можуть стати джерелом так званого генетичного забруднення. Рослини, які були модифіковані як стійкі до гербіцидів, можуть передавати свої нові властивості диким родичам. Це може призвести до появи «супер бур’янів». Адже пилок рослин за допомогою вітру, птахів і комах може переноситися на великі відстані, запліднюючи рослини близьких видів і передаючи їм свій генетичний матеріал.
У насінні, зерні та рослинах сільськогосподарських культур виявити ГМО можливо лише шляхом відбору проб та подальшої їх перевірки в акредитованих лабораторіях на визначення наявності генетично модифікованих організмів у сільгоспкультурах. Відбір зразків насіння, зерна здійснюється на підставі письмового вмотивованого рішення керівника органу державного нагляду (контролю) згідно із Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Проводить такий відбір проб посадова особа органу державного нагляду (контролю) в сфері насінництва та розсадництва, державний інспектор, терорганів Держпродспоживслужби.
При виявленні ГМО здійснюється утилізація насіння, зерна сільськогосподарських культур відповідно до Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», Порядку знищення насіння, яке не може бути використане на посів, продовольчі, кормові та інші цілі, та садивного матеріалу, який не може бути використаний для створення багаторічних насаджень або в інших цілях, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20.12.2018 року № 613, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.01.2019 року за № 22/32993.
Вирощування генетично модифікованих культур в Україні не заборонено, але такі сорти підлягають обов’язковій реєстрації згідно Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів». На сьогодні в Державному реєстрі сортів рослин, створених на основі ГМО не зареєстровано жодного сорту, а тому ввезення, продаж насіння та вирощування ГМО – культур є незаконним. До реєстрації використання ГМО сортів у «відкритій системі» (тобто при контакті з навколишнім середовищем, наприклад, на полі) можливе лише з метою випробовувань і на основі спеціального дозволу.
Щоб уникнути неприємностей, при закупівлі насіннєвого матеріалу сільськогосподарських культур, важливо, проводити перевірку на наявність та чинність сертифікатів, що засвідчують сортові і посівні якості насіння. Уся інформація, вказана у супровідних документах, повинна відповідати нанесеній на етикетках пакувань. Сертифікати, відповідно до Закону України «Про насіння і садивний матеріал», видаються лише на сорти рослин, які не є генетично модифікованими.
ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області застерігає всіх сільгоспвиробників та суб`єктів насінництва і розсадництва, які застосовують ГМО при вирощуванні сільгосппродукції, а також, які реалізовують ГМО , від порушення вимог Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» (ст. 18) і прийнятих на його основі нормативно-правових актів, що тягне за собою цивільну, адміністративну, дисциплінарну або кримінальну відповідальність.
Відповідальність також несуть особи, які винні у:
– приховуванні або викривленні інформації, що могло спричинити або спричинило загрозу життю та здоров’ю людини чи довкіллю;
– використанні незареєстрованих ГМО або продукції, отриманої з їх використанням (за винятком науково-дослідних цілей);
– недотриманні або порушенні вимог стандартів, регламентів, санітарних норм і правил використання, транспортування, зберігання, реалізації ГМО.
Водночас, чинний закон “Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів” (простіше – закон про маркування харчових продуктів) чітко зобов’язує виробників маркувати продукти, що містять генно-модифіковані організми за прикладом країн Євросоюзу. Тобто, якщо в продуктах харчування, кормах для тварин або ветеринарних препаратах є ГМО, і його зміст перевищує встановлену норму в 0,9%, виробник зобов’язаний вказати це на упаковці. Причому норма ця діє для будь-якого інгредієнта харчового продукту. А ось позначка “Без ГМО”, до якої так звикли споживачі, не є обов’язковим елементом маркування. Її виробник може наносити на свій розсуд. Однак порядок залишається незмінним: відсутність ГМО в продукті необхідно підтвердити в порядку закону про безпеку харчових продуктів.
Натуральні продукти маркують особливим чином. Шукайте позначки «100 % organic», «Органічний», або «Made with organic ingredients». Вони гарантують, що у товарі немає генетично модифікованих компонентів. Зверніть увагу на написи «Без ГМО», «Non-GMO» і «Made without genetically modified ingredients». У складі цих товарів можуть бути ГМО, але не більше 0,9 %.
Вплив ГМО на організм людини досконало не вивчений, тому неможливо з впевненістю зазначити користь чи шкоду даних організмів, адже тільки якщо у третього покоління споживачів не з’являться зміни на генетичному рівні, можна з упевненістю говорити, що ГМО безпечне і може бути вирішенням продовольчої проблеми планети. А поки ця проблема досконало не вивчена, кожна людина має право сама визначати чи вживати їжу, яка містить ГМО чи ні.
Провідний інспектор відділу контролю у сфері насінництва
та розсадництва Управління фітосанітарної безпеки
ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області
Нечитайло А. І.